175 років від дня народження

Анатоля Франса (1844—1924) 

  (справжнє им’я Франсуа Анатоль Тібо)

Анатоль Франс (1844—1924) — письменник, творчість якого розвивалася в реалістичному напрямку навіть у ті роки, коли вплив натуралізму і декадансу у французькій літературі був досить сильний. Батько його був видавцем і книготорговцем, і його книжкова крамниця на набережній Сени була своєрідним клубом паризької інтелігенції. В юні роки Франс допомагав батькові, складаючи каталоги, анотації, бібліографічні довідки. Саме серед книжок, літературних, історичних, філософських бесід і суперечок минули його підліткові роки.

Протягом життя Франс займався питаннями історії мистецтв, релігій, філософських вчень. Однією з характерних рис письменника була широка ерудиція, що дозволяла йому вільно почуватися в найрізноманітніших історичних епохах, чітко уявляти собі і психологію людей, і побутові риси далекого минулого.

Франс почав друкуватися як автор літературно-критичних статей, передмов, нарисів, рецензій, продовжуючи працювати в цій області й тоді, коли став відомим письменником.

З 1866 року Анатоль Франс змушений був сам заробляти на життя, і почав кар'єру бібліографа. Поступово він познайомився з тодішнім літературним життям і став одним з учасників парнаської школи.

Під час Франко-прусської війни 1870–1871 Франс деякий час служив в армії, а після демобілізації продовжував писати і виконувати різну редакторську роботу.

1875 року в нього з'явилася перша справжня можливість проявити себе як журналіста, коли паризька газета «Час» («Le Temps») замовила йому серію критичних статей про сучасних письменників. Уже в наступному році він став провідним літературним критиком цієї газети і вів власну рубрику під назвою «Літературне життя».

1876 року Франс стає заступником директора бібліотеки французького Сенату і займав цю посаду протягом наступних чотирнадцяти років, що давало йому можливість займатися літературною працею.

1896 року Франса було обрано членом Французької академії.

1921 року Анатолю Франсу було присуджено Нобелівську премію з літератури.

1922 року його твори потрапили до католицького «Індексу заборонених книг»

Франс також був членом Французького географічного товариства

 За матеріалами сайтів: http://www.vsesvit-journal.com; https://uk.wikipedia.org