Всеволод Нестайко
(30.01.1930 – 16.08. 2014)
Всеволод Нестайко - один з найулюбленіших дитячих письменників, твори якого зростили не одне покоління. Хто не пам'ятає славнозвісних "Тореадорів з Васюківки" чи "В країні Сонячних Зайчиків"…
Так от, 90 років тому в місті Бердичеві (Житомирська область) побачив світ майбутній письменник. У сім'ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його, коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: "Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!" Цікаво також, що першою його домівкою був будинок по вулиці Пушкіна. Коли його зруйнували, на тому місці з’явився дитсадок. Збіг чи пророцтво?
Варто згадати й про сім'ю Всеволода. Його дідусь був відомим громадським діячем, деканом і парохом Української Греко-Католицької церкви у Бучачі. Подейкують, що саме від нього хлопець успадкував чудове почуття гумору. Батько письменника загинув у концтаборі, коли сину було всього три роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УПА. Мама викладала російську мову і літературу ще до війни, потім стала сестрою милосердя в російській армії. Коли почалась Перша світова, їх з батьком розділила лінія фронту. В часи Другої світової та німецької окупації, жінка відкрила підпільну школу, де її 11-річний син навчався з іншими дітлахами. Всеволод не дуже любив згадувати цей нелегкий час.
Через важкі реалії війни, кілька класів школи Всеволоду довелося пропустити, надолужував все, що зміг, самотужки. Дуже любив читати пригодницькі шедеври Джека Лондона, Жюля Верна, Миколи Трублаїні й частенько мріяв про море, кар'єру капітана і мандрівки в далекі краї. Однак через проблеми із зором, нездатність розрізняти зелений та червоний кольори, мрії так і залишились мріями. По закінченню школи був філологічний факультет Київського Університету ім. Тараса Шевченка.
П'ятдесятирічна кар'єра письменника почалась з журналів "Дніпро", "Піонерія" і "Барвінок" та з видавництв "Молодь" і "Веселка". Тут йому пощастило познайомитись з відомими українськими письменниками: Наталею Забілою, Максимом Рильським, Павлом Тичиною.
Чому саме дитячі книги? Вочевидь, "серйозність" і рутина дорослого життя були не зовсім тим, чого прагнув письменник. Сам Всеволод про свій вибір казав так: "Коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше".
Всеволода Нестайка справедливо вважають класиком дитячої літератури. Соціальне опитування, проведене в 90-их роках, показало, що його казки та оповідання були на той час найпопулярнішими серед читачів. Його книгами й сьогодні зачитуються діти та дорослі з різних країн світу. Його твори перекладені 20-ма мовами, серед них арабська та бенгалі. "Тореадори з Васюків" навіть потрапили до переліку видатних творів світової літератури для дітей. Щоправда, у 2004 році Всеволод трохи адаптував текст "Тореадорів…" під сучасного та майбутнього читача, позбавивши його будь-яких спогадів про минуле.
В 2010 році письменника нагородили Орденом князя Ярослава Мудрого, не говорячи вже про багато інших нагород, які письменник отримав за свою працю.
Останній його твір "Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки" вийшов з-під пера в 2009 році. Того ж року казка Нестайка "Дивовижні пригоди в лісовій школі" стала однією з найпопулярніших в Україні.
За матеріалами сайту:
