0909

Шановні користувачі! 

Розпочався новий навчальний рік. Для когось він перший у житті, для когось останній… Але скільки всього відбувається в цьому проміжку!

Сьогодні пропонуємо вам вірші студентів, викладачів, співробітників про наш університет та незабутні часи навчання або роботи в ньому.

 

Казимир Главацький,

викладач 


Я – СТУДЕНТ

 

Сьогодні урочисте свято!

Зусиль прикладено багато.

Майбутнє видало аванс.

У добрий час вітаєм вас!


Щоб ви відчули сенс в науках,

Який вже раз пішов по муках

ДІІТу славний колектив,

Як працівник – локомотив,


Що доставляє пасажирів.

Скількох юнців він в люди вивів.

В любу погоду він в дорозі.

Митцям стає у допомозі.


Отож і ви, скінчивши школу,

Й наснагу маючи чималу,

Заяву подали в ДІІТ,

Зійшовся клином вам тут світ.


Бо спеціальностей багато,

Та ще й порада мами й тата:

ДІІТ – це Марка! Супер! Клас!

У цілім світі знають нас.


І вибір ваш сьогодні – з нами.

Чекають вас складні програми,

Ще й інтегралів довгий ряд.

Несуть енергії заряд


Спортивні секції, змагання.

Нелегкий шлях в житті – навчання.

Даємось часто тут ми диву

Історіям для детективу.


Бо, ледь почалися заняття,

Перемінилися поняття.

І той, хто вчитися бажав,

Знаходить сотню інших справ.


Серед яких розваги, жарти,

Аби не йти сидіть за парти.

Так пролетить семестру час

І ми, можливо втратим вас,


Як перспективного студента,

А з часом, може, й асистента,

Чи наукового творця…

Хай обмине вас участь ця!


То ж поміркуйте перед стартом,

Та із напором і азартом

Наполягайте на знання.

Мерщій сідайте на коня,


Та вміло й спритно ним керуйте,

І досить впевнено торуйте

Дорогу з каменю – граніту.

Не осоромте честь ДІІТу!

11.04.2003

 

Анатолій Канарський, 

Людмила Маслєєва

Надія і любов

(гімн ДІІТ)

1

Час спливає, як вода дніпрова,

Нараховує наші літа,

Кожен день ми звіряємо долю

За відлунням незмінним гудка.

Він нас кличе на працю, до бою,

До мети не спиняти політ,

Наші потяги в серці з тобою,

Такі кадри готує ДІІТ!


ДІІТ – це кузня фахівців,

ДІІТ – це серця мого спів!

ДІІТ – студентські почуття,

Що нас єднають все життя!

ДІІТ – професор і студент,

ДІІТ – це істини момент,

ДІІТ – надія і любов,

Це перше квітня і футбол!

2


Ніби крила розправила птиця,

Україну усю обняла

Наша рідна Укрзалізниця,

Ти усім нам дорогу дала.

Ми єднаєм країни, народи,

Сіл маленьких і велетнів-міст,

Але всім нам відкрила дороги

Альма-матер – славетний ДІІТ!


ДІІТ – великая сім’я,

ДІІТ сьогодні – ти і я,

ДІІТ – для наших залізниць –

Ти інтелект, сталева міць!

ДІІТ – надійна колія,

ДІІТ – любов на все життя,

ДІІТ – це Прапор перемог!

ДІІТ – наш потяг до зірок!

                                      25.06.2005

 

 

Володимир Козак, 

викладач

Все трамваи ходят до ДИИТа

Это не случайно, господа!

Ведь ДИИТ – особая планета,

Здесь проходят лучшие года.


Здесь всегда найдёшь друзей надёжных –

С ними хоть в разведку, хоть в пивбар.

Знает каждый железнодорожник:

Выпускник ДИИТа бог и царь!


Все трамваи ходят до ДИИТа

Это не случайно, господа!

Ведь ДИИТ – особая планета,

Здесь проходят лучшие года.



                                                                                                                                                                Любов Коваль,

бібліотекарка

Що дала мені бібліотека?

Тут своє покликання знайшла.

Інші мрії залишились десь далеко,

Поєдналась з книгами душа.


Що дала мені бібліотека?

Крім набутих знань з її джерел,

Це наш рідний дім – бібліотека!

Безліч інновацій в ній тепер…


Взагалі, без книг як можна вчитись?

А черпати звідки ж ті знання?

І на книги всі могли б молитись –

Відкривають світ у майбуття!


 

Ліна Нікітіна, 

бібліотекарка

 

Перше кохання в ДІІТі здійснилось

І почуття знов у серці відкрилось

Рядки з навчання всі думки мої крали,

До його образу знов відлітали…


Підручники знов я і знов відкривала,

Але думки про нього в кохання вплітала,

І знову та музика ллється і ллється,

І лине туди, де відкрите серце…

Але ноти сумні та й незрозумілі,

Але справжні вони, бо у них ростуть крила,

І в мріях своїх захопилась коханням

Що в книжці читала, з взаємним зізнанням.


Про навчання зовсім я забувала

До бібліотеки душею припала.

Поспіла к культурному заходу я –

Дивлюсь, він записку ховає

І дивиться в очі, а щоки палають,

І час зупинився, та й завмерла я

Це тайна, що друзі та й рідні не знають…


Кохання в ДІІТі – це дзвін почуттів

Це незабутній написаний твір,

Він про кохання, твоє і моє,                 

Лине зізнання. Та й долею стає.


 

Дар’я Свириденкова,

випускниця ф-ту ПЦБ 

 

Залишило мене натхнення

Зі спогадами наодинці,

Пусті набридли теревені

На черговій життя зупинці.


Можливо це зимова сплячка

Зненацька ззаду наздогнала,

Раптово почалась гарячка,

Яку ще вчора не чекала.


Рябить настрій немов тільняшка,

То смужка біла, то не зовсім,

Папір неначе промокашка,

Бо в голові нудьгує осінь.


Життя навколо, як раніше,

Гуде набатом кожну мить,

Колотить серце вже тихіше,

Йому нарешті не болить…

 

 

Ксенія Ямбург, 

випускниця ф-ту УПП

Осінь


В цей час тебе вітаю я, руда!

І чується вже музика сумна

Твоїх дощів й пожовклого листа.

І відчуття: шляху назад нема.


Ти прикінчила літо вранці,

Не сумніваючись ні миті.

І вже не гріє промінь сонця,

І все в твоєму оксамиті.


Тебе я вже давно чекала,

І щоб с тобою не здуріти,

Я свої речі поскладала…

Бувай, руда! Мені з птахами час летіти.