Всеволод Арутюнович Лазарян – доктор технічних наук, професор, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР, лауреат Державної премії УРСР і премії імені О. М. Динника Академії наук УРСР, педагог, завідуючий кафедрою будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, ректор (тоді - начальник) ДІІТу з 1941 по 1958 р., засновник і керівник Дніпропетровського відділення Інституту механіки АН УРСР, учений, що створив нові напрями в загальній механіці і механіці твердого тіла, що деформується, автор більше 300 друкованих робіт у галузі механіки – монографій, статей, навчальних посібників, а також більше 20 авторських свідоцтв і патентів.

Він створив в Дніпропетровську школу механіків і підготував значне число докторів і кандидатів наук. Велику увагу завжди приділяв підвищенню наукового рівня викладання і якості підготовки фахівців, впровадженню в учбовий процес новітніх досягнень науки і техніки. Його діяльності завжди були притаманні тісні зв'язки з виробництвом, зокрема із залізничним транспортом.


З 1927 по 1931 рр. В.А. Лазарян був студентом маркшейдерського факультету Дніпропетровського гірничого інституту. Викладачі звернули увагу на неабиякі здібності студента, і ще до закінчення внз, в 1930 році, Лазарян був запрошений на викладацьку роботу на кафедри теоретичної і будівельної механіки в дніпропетровські гірничій і транспортний інститути. Суміщаючи роботу як асистента з навчанням в аспірантурі у академіка О. М. Динника в 1932 р., В.Лазарян захистив кандидатську дисертацію.

У 1934 р. він очолив кафедру будівельної механіки Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту і був її беззмінним керівником до 1968 р.


Докторська дисертація В. А. Лазаряна «До питання про динамічні зусилля в упряжних приладах потягу» була захищена в 1940 р. Вона була присвячена дослідженню динамічних зусиль в міжвагонних з'єднаннях потягів. З того часу питання механіки рейкового транспорту постійно привертали увагу В. А. Лазаряна як ученого.

У 1941 р. ученому було присвоєно звання професора, він призначений начальником Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, яким керував по 1958 р. Під його керівництвом внз був евакуйований до Новосибірська, де продовжувалася робота з підготовки кваліфікованих кадрів для залізничного транспорту, і виконувалась велика кількість важливих для оборони країни робіт.


У 1944 р., коли інститут повернувся до Дніпропетровська, В. А. Лазарян займався справою відновлення внз, розвитку факультетів, надавав допомогу у відновленні залізниць. Одночасно Всеволод Арутюновіч вів наукову, педагогічну і науково-організаційну роботу в інституті.

Ученим була створена в інституті перша в місті лабораторія аналогових обчислювальних машин, яка пізніше стала сучасним обчислювальним центром. Лабораторія брала активну участь в різних наукових дослідженнях і учбовій роботі.


У цей період В. А. Лазарян почав читати лекції для викладачів і інженерів по обчислювальній техніці. Це підготувало відкриття в інституті факультету обчислювальної техніки, ініціатором створення і науковим керівником якого був Всеволод Арутюновіч. У 1962 році був проведений перший прийом на цей факультет.

Один з напрямів в діяльності ученого пов'язаний з організацією у внз галузевої науково-дослідної лабораторії динаміки і міцності рухомого складу Міністерства сполучення СРСР. До цього часу їм самим і під його керівництвом був виконаний ряд важливих наукових досліджень, написано декілька монографій, що відносяться до цього питання. В. А. Лазарян завжди доводив свої дослідження до впровадження у виробництво і створена їм в 1958 р. лабораторія динаміки і міцності виросла в крупну наукову організацію, яка займається дослідженнями і виконує значний об'єм робіт для залізничного транспорту.


У 1958-1968 рр. він по (сумісництву) керує відділом міцності і (на громадських засадах) відділом динаміки і міцності гірничих машин Інституту механіки АН УРСР у Дніпропетровську.

У 1967 р. В. А. Лазаряна обирають членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Під його керівництвом було створене Дніпропетровське відділення Інституту механіки АН УРСР. У відділенні ним створені обчислювальний центр, лабораторія математичного моделювання, динамічних випробувань, вимірювань і обробки інформації. Колектив наукових співробітників успішно вирішує важливі для країни науково-технічні задачі у галузі машинобудування, проводячи експериментальні дослідження по механіці наземного транспорту, упроваджуючи у виробництво ряд важливих результатів наукових робіт.


У 1969 р. йому було присвоєне почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. У 1972 р. він був обраний академіком АН УРСР. У 1971 р. йому присуджується Державна премія УРСР, а в 1978 р. - премія імені О. М. Динника. Разом з багатогранною науково-дослідною, научно-організационной і педагогічною діяльністю В. А. Лазарян завжди активне брав участь в суспільному житті міста і республіки.

Високо були оцінені заслуги В. А. Лазаряна перед Батьківщиною, він був нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани» і багатьма медалями.


Помер В. А. Лазарян 24 грудня 1978 року.

Ім'ям видатного вченого названі Дніпропетровський Національний університет залізничного транспорту і вулиця, де розташоване студентське містечко. Біля центрального входу у внз на проспекті Гагаріна встановлено меморіальну дошку.