Думки про море

«Яке гарне ти, море вночі» – писав поет В. Жуковський. З цим усі згодні; можна додати заради справедливості, що – і ранкове, і денне, і вечірнє, а не тільки нічне. Море не буває непривабливим, до нього неможна бути байдужим .Море це – невичерпне джерело натхнення для художників і поетів. Його люблять – за красу, велич, таємницю, за радість, яку море дає людині. У подяку за це людина оспівує море в мистецтві живопису: то воно хвилюється, то спокійно дрімає, думає і мріє, загрожує, карає і милує, дарує і, на жаль, забирає ...

    Старий завжди подумки називав море «la mar» , як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього, як про жінку. Дехто з молодих за віком рибалок називають його «el mar» – у чоловічому роді. Вони говорили  про нього як про суперника, як про бездушний простір, ба навіть як про ворога. Та старий завжди думав про море як про жінку, про живу істоту, що може й подарувати велику ласку, й позбавити її, а коли чинить щось лихе чи нерозважне, то лише тому, що така вже її вдача.»Он і місяць розтривожує море так само, як і жінку»,  думав собі старий.

       Хемінгуей Е. Старий і море. К.,1974. – С. 285.