М А К О В І Й

     Кінець літа й початок осені приносили селянинові особливу радість:

зібране в стіжках та стодолах збіжжя радувало душу, возвеселяло родину.

Тим часом уже дозрівала городина – часник, цибуля, капуста і, немовби козацькі булавиці  возвеличувались короновані голівки  м а к у. 

     Свято Маковія (Маковея) за церковним календарем   припадає на 14 серпня,  -  є одним  з найпоетичніших та найшанованіших  свят   слов’ян, в тому числі  й українців. ».  Ще у простонародді  його   називали «Першим Спасом».

     Традиційно в Україні не було жодної родини, де б не висівали цю давню і вельми шановану рослину. ЇЇ широко використовували в побуті для приготування повсякденних і обрядових страв. З маку робили  різноманітні печива – книші, струдлі, коржі, пироги, вареники, ним оздоблювали бублики, калачі тощо. Але  найбільш популярними були маківники – коржики, випечені з товченого і приправленого медом маку, що вважалися  найласовитішою  їжею дітей та дорослих. Її готували так: спеціально випечені борошняні коржики ламали на дрібні шматочки, скидали  в макітру, перемішували з медовою ситою й розтертим маком.

     На жаль, нинішня дітвора позбавлена цього традиційного їства. Нині мак став не тільки реліктовою рослиною, але його заборонено вирощувати з відомих нам причин. Та чи його провина в тому, що дехто використовує рослину в зловісних цілях? Не  одне століття мак був бажаним на людських городах, приносив радість і задоволення, а нині потрапив до «карних злочинців»… Хоч народне прислів’я й мовить, що «сім год мак не родив і голоду не було» але, тем не менше,  у кожній родині обов’язково висівали мак.  Коли ж він зацвітав яскравим різнобарв’ям, звеселяючи довкілля, казали: «Цей світ, як маків цвіт».