Татова криниця 

Неба світанкового палітра,
На отавах – росяні разки…
Серпень щоки притуля до літа,
Вигріва на сонечку боки.
Дихае спокійно річка просинню.
Тиша у садах стоїть на чатах.
Так повільно серпень йде до осені,
Так не хоче з літом розлучатись.
Відшуміли і громи, і зливи,
Жнивних днів напруга нелегка.
Літо моє, добре і щасливе,
Не тікай од мене, не тікай!

         Віктор Геращенко

********************* 

Літо.

Літо, літо золоте
випиває роси
та з пшениченьки плете
Україні коси.
Виглядає з-поміж віт
вишнями в садочку,
одяга на цілий світ
сонячну сорочку.

         А. Загорудний

************************

Пахне літо чебрецями.

Світла днина над полями,
пахне літо чебрецями
і виспівує в колоссі
вічну пісню стоголосу.
Кличе літо в полонини,
де світанки сині-сині,
вдень припрошує до річки
під смарагдові смерічки.
Скільки сонця, скільки світла
нам дарує щедре літо!
Прогримить гроза над гаєм –
в небі райдуга засяє.
Й знову сонце над полями,
пахне літо чебрецями,
а лани – новим врожаєм.

         І.Чопей

*************************

Гаї шумлять

Гаї шумлять —
я слухаю.
Хмарки біжать —
милуюся.
Милуюся-дивуюся,
чого душі моїй
так весело.

Гей, дзвін гуде —
іздалеку.
Думки пряде —
над нивами.
Над нивами-приливами,
купаючи мене,
мов ластівку.

Я йду, іду —
зворушений.
Когось все жду —
співаючи.
Співаючи-кохаючи
під тихий шепіт трав
голублячий.

Щось мріє гай —
над річкою.
Ген неба край —
як золото.
Мов золото-поколото,
горить-тремтить ріка,
як музика.

         Павло Тичина