Стані́слав Ле́м (12 вересня 1921, Львів — 27 березня 2006, Краків) — польський письменник-фантаст. Найпопулярніший польський письменник за кількістю мов, якими перекладено його твори
Самуїл Лем (1879–1954) і Сабіна Лем (із дому Волнер, 1892–1979), батьки письменника, вважалися поляками єврейського походження. Вони взяли шлюб у синагозі і брали участь в житті єврейської спільноти Львова. Самуїл разом зі своїм братом Фредериком належав до товариства підтримки єврейської молоді в отриманні вищої освіти (так званого «Товариства риґоризантів у Львові»). Батько письменника був військовим лікарем австро-угорської армії. Більшість дядьків і тіток Ст. Лема загинули під час Голокосту (в 1941-1942 роках).
Дитячі та юнацькі роки Станіслава Лема минули у Львові, про що він розповів у автобіографічній книжці «Високий Замок» (1966). Після закінчення гімназії (1939) майбутній письменник, прагнучи продовжити фах батька, вступив до новоствореного Львівського медичного інституту. Німецька окупація Львова влітку 1941 року перервала його навчання.
Під час німецької окупації Львова Станіслав Лем як блондин «арійського» вигляду міг у міру безпечно ходити по вулицях з фальшивими паперами, через що врятувався від загибелі і зумів врятувати своїх батьків.
17 липня 1945 родина Лемів репатріювалася до Кракова, де Станіслав вступив на медичний факультет Ягеллонського університету.
Ще студентом він 1946 року друкував оповідання, а в 1948 році написав роман «Шпиталь перетворення», який був розкритиковано. Можливо, невдача із реалістичною прозою наштовхнула молодого автора на думку про фантастику.
1951 року вийшла у світ його книга «Астронавти». Успіх додав снаги, і письменник почав працювати досить-таки інтенсивно, видаючи майже щороку нову книгу: «Сезам» (1954), «Магелланова хмара» (1955), «Зоряні щоденники Йона Тихого» (1957), «Едем» (1959), «Навала з Альдебарана» (1959), «Повернення з зірок» (1961), «Книга роботів» (1961) та ін. Переважно це були твори класичної наукової фантастики про космічні подорожі, роботів, далекі планети, а також твори сатирично-пародійні - «Кіберіада», «Казки роботів», «Полювання», «Повторення».
Чимало зробив Лем у царині есеїстики, розмірковуючи над проблемами свого жанру, а через них — над шляхами розвитку науки, технічного прогресу і, зрештою, усього людства («Діалоги» (1957), «Сума технологій» (1964), «Філософія випадку» (1968), «Фантастика й футурологія» (у 2-х томах, 1970) та ін.
Брався С.Лем і за традиційний детективний жанр («Слідство», 1959)
