ОСТІН (Остен), Джейн (16.12.1775–18.07.1817), англійська письменниця.
Достовірних свідчень про життя Остін збереглося небагато. Папери, що зосталися — письмові свідчення її короткого життя, — були спалені її сестрою, залишилися лише поодинокі, що дозволили С. Моему в його есе про Остін зауважити: "У міс Остен був гострий язичок і рідкісне почуття гумору", вона любила сміятится й жартувати. "Джейн безпомилково вгадувала в людях дурість, претензії і нещирість, і, до її честі слід сказати, що все це звеселяло її, а не завдавало прикрощів". Вона писала про найбуденніше, про те життя і тих людей, які її оточували.
Батько Остін здобув освіту в Оксфорді, став священиком, мав парафію в Гемпширі. Його дружина належала до знатного дворянського роду. У сім'ї було восьмеро дітей: шестеро братів і дві сестри. Вони обидві не вийшли заміж: залишалися в батьківському домі до самої смерті, але жваво цікавилися всім, що відбувалося у великому світі, дізнаючись про новини від братів, друзів, родичів. Велося жваве листування, приходили газети, відбувалися зустрічі з очевидцями важливих подій. Остін лише кілька разів була в Лондоні; її життя проминуло у Стівентоні, Баті, куди, полишивши справи, разом з дружиною та доньками переселився батько, у Чотені та Вінчестері. Постійними супутниками Остін були книги. Вона почала писати в чотирнадцять років, і її першою літературною спробою став роман-пародія, в якому Остін висміяла популярні тогочасні чуттєві романи в листах. Іронічна інтонація звучить в усіх книгах Остін.
Романи Дж. Остін були опубліковані в 1811 — 1818 pp., чотири з них побачили світ за життя письменниці, два — посмертно. Кожен роман складається з образків родинного життя людей, що належали до "середньої" верстви англійського суспільства. Продовжуючи традиції С. Річардсона, Г.Філдінґа, Л. Стерна, Остін розвиває форми звичаєвого роману, відображаючи в конкретних ситуаціях повсякденності явища суспільної значущості – мораль, виховання, грошові проблеми, ведення господарства, вади та чесноти. Романи Остін — поєднувальна ланка між творчістю романістів епохи Просвітництва і реалістами XIX ст. Як явище перехідне, романи Остін виявляють тенденцію до висвітлення не стільки руху героя у просторі та часі, скільки зацікавлення його характером, взаєминами з навколишніми, фіксацією настроїв і почуттів.
Вона проста і натуральна, як сама природа", — писав про Остін Честертон. "Їй притаманні особлива довершеність і досконалість", — зауважувала Вулф. "Її хвилюють не абстрактні принципи, а щастя людей", — каже про Остін сучасний англійський літературознавець А. Кета.
За матеріалами сайту: