Книги до Великодня

Великдень, поза сумнівом, – найбільше, найважливіше і найочікуваніше свято у християнському світі. Його чекають, йому вклоняються і кожен усвідомлює і переживає цей день по-своєму. І світова культура просто не могла пройти повз Великдень, цей без перебільшення наріжний камінь християнства в цілому. А отже, не могла пройти мимо нього і література.

У світі багато книг, дія або персонажі яких мають стосунок до біблійського тексту про воскресіння Господнє. Звичайно, назвати всі ми просто не зможемо, але бодай про найвідоміші, гадаю, все ж варто згадати в ці світлі святкові дні. І почнемо ми, як годиться, з безсмертної класики.

"Майстер і Маргарита", роман в романі, точніше, роман Майстра в романі Булгакова, більш відомий як Єршалаїмський роман. Це історія, яка починається взяттям під варту мандрівного проповідника Ієшуа Га-Ноцрі, його допитів та розмов з Понтієм Пилатом, а завершується новою зустріччю прокуратора з воскреслим філософом на омріяній і вистражданій місячній дорозі.

Ця частина безсмертного творіння Булгакова своєю цілісністю, структурою і виваженістю сміливо може претендувати на цілковиту самостійність і повноцінність. Вона підкупляє художньою осмисленістю, до деталей продуманими персонажами, а також тим, що головні герої, незважаючи на весь релігійний контекст та символізм, в першу чергу люди. Їм страшно, вони сумніваються, у них болить голова, а проте, це один із кращих переказів біблійної історії про воскресіння Христа у світовій літературі.

Той, хто любить і захоплюється романом Булгакова, не може не знати, цитата з якого твору служить епіграфом до "Майстра і Маргарити". Так, звісно, це слова Мефістофеля з не менш відомої трагедії Гете "Фауст". Я не стану говорити про символізм епіграфа і його значення для розуміння роману (а поговорити там справді є про що!), а нагадаю, що і "Фауст" має певний стосунок до Великодня.

Саме святковий пасхальний передзвін зупиняє Фауста, який вже було підніс до уст бокал з отрутою. Фауст не вкоротив собі віку, як задумував. Навпаки, як ми знаємо, він фактично переродився (назвати його подальшу історію "воскресінням" якось язик не повертається) і все таки сильно засмутив Мефістофеля: ніхто не любить програвати парі, навіть якщо це і парі з Богом.

В цілому ж з канонічної біблійської історії про смерть і подальше воскресіння Сина Божого у світовій культурі найактивніше використовується мотив зради, і на перше місце виводиться один із так званих "вічних образів" – образ Іуди. Він зустрічається і по-різному трактується практично всіма видами мистецтва. Учень-зрадник з’являється на всесвітньовідомих іконах та фресках, включаючи "Таємну вечерю" Леонардо да Вінчі та "Поцілунок Іуди" Джотто, картині Караваджо "Христа беруть під варту" і неодноразово у кінематографі (особисто мені одразу згадується фільм "Дракула 2000" з Джерардом Батлером в головній ролі, хоча далеко не ним єдиним).

Враховуючи складність та неоднозначність узагальненого образу Іуди, годі сподіватися, що на нього не зверне уваги і література. І вона звернула! Звернула, зокрема повістю Леоніда Андрєєва "Іуда Іскаріот". Суперечливий, неоднозначний, складний, багатогранний і дуже символічний, цей твір нікого не залишить байдужим. Він може подобатися або ні, але просто "беземоційно" пройти повз цю повість навряд чи вдасться. Андрєєв не зовсім традиційно описує мотиви поведінки та вчинку Іуди, його стосунки з Учителем та іншими апостолами, дещо по-своєму розставляє акценти. Словом, "Іуда Іскаріот" – це книга, розповісти про яку неможливо, якщо самостійно і вдумливо її не прочитати.

Гадаю, також варто згадати оповідання "30 срібняків" Сигізмунда Кржижановського, майстра малої прози, який народився і навчався в Києві і на сьогодні все ще залишається несправедливо забутим і недооціненим. Це історія срібняків Іуди. Заплямовані невинною кров’ю, вони і досі, можливо, перебувають поруч з нами, мандруючи світом і примножуючи жадобу, злобу і смерті.

Зрештою, Кржижановський не єдиний, кого цікавить доля тих злощасних монет. Скотт Макбейн, наприклад, теж ними переймається, зокрема, у триллері "Срібняки Іуди". Захоплююча, динамічна, у кращих традиціях Дена Брауна, книга однозначно сподобається любителям жанру!

Тож, книголюби, коли їсти бабусині паски вже буде не сила, чому б не поринути у світ прекрасного? Я, наприклад, перечитаю "Майстра і Маргариту". Ну дуже вже мені подобається Бегемот).

Оксана Пелюшенко

Ілюстрації:

"Христа беруть під варту" ("Поцілунок Іуди"), Караваджо

"Поцілунок Іуди", Джотто ді Бондоне

https://chytay-ua.com/blog.php?id=216