ВЕРБНА НЕДІЛЯ

Поступово збігає Великий піст. Люди з нетерпінням чекають, коли,  нарешті, прийде останній  перед Великоднем тиждень, який по різному називають: чистий, жилавий, вербний, цвітний. Особливо нетерпеться дітям та молоді «то їхнє свято». Напередодні, себто в суботу (4-го квітня 2015р.), підлітки, дорослі та діти йшли на узлісся, чи в посади, щоб заготовити вербних гілочок (лози) і принести їх до церкви.

В неділю біля храму відбувається посвята цих вербових гілочок. Відтак на вербну неділю в усіх церквах відбувається  врочистий обряд посвячення ритуальної лози, на яких сходяться дорослі і діти «бо гріх не піти до церкви, як святять вербу».

Батюшка скраплює гілочки свяченою водою. А підлітки вже швиденько збираються недалеко від церкви і поцвьохують один одного зі словами:

Не я б’ю – верба б’є,

Недалечко красне яєчко,

За тиждень Великдень!

Не вмирай, не вмирай,

Великодня дожидай !

Потім ці гілочки втикали в землю або біля криниці, або біля річки, або як в пісні «В кінці греблі шумлять верби, що я насадила», щоб росла Богові н а славу, а нам на добробут.

Останній тиждень Великого посту об’єднує два протилежні відчуття, які відповідають словам «З журбою радість обнялась». Ще недавно на Вербну неділю Христос во здравії  їхав на  ослику, і  йому встеляли дорогу гілочками, а вже в четвер опівночі один з його учнів на ймення Іуда за тридцять срібних монет зрадив свого вчителя. Так це, чи не так  не будемо дискутувати…Продовжимо.

В Понеділок, Вівторок  та  в Середу мати з діткамизаймались господарськими справами : білили стіни, фарбували мисник, двері,  підвіконня, прасували білизну, просівали борошно для пасок, відбирали яйця, ладнали формочки та  виконували іншу домашню роботу...

Останні три дні  напередодні Великодня люди вважали жалобними. Бо Ісус  Христос спокутував наші гріхи. Люди майже не розмовляли, навіть не їли, не сміялись бо то великий  гріх. Молилися подумки,  щоб Бог відпустив гріхи нам та позбавив нас хвороб.

В Четвер -  в цей день було обов’язково купатися. Приказуючи: Господи,  Дай Боже здоров’я в ручки , в ніжки і на живіт трішки.

В страсну П’ятницю всі розмовляли півголосом, не кричали, не лаялись. А ввечері всі йшли до церкви слухати «Плач Богородиці»приглушене читання Євангеліє, адже Христос на розп’ятті.

Нарешті Субота – найбільше трудиться піч: гріється вода, готується смажене й варене, печуться паски, фарбуються  крашанки і т.п.

Традиції і свята українського народу. – Донецьк, 2007. – С.85