• Тестовий режим роботи

15 квітень

ПРОВОДИ

 

         Непомітно одійшли Великодневі свята. Але люди не поспішають розлучатися з обрядовими виробами, передусім пасками, крашанками та писанками.

         У кожній родині зберігався недоторканий запас обрядових харчів. Їх обов’язково тримали до наступної неділі, яку у народі називають «провідною», або ж Проводи.

         Наші пращури вірили в потойбічне життя і що, починаючи з чистого Четверга, бог відпускає душі покійників на землю, й вони перебувають разом із сущими. Невидимі духи живуть поруч з людьми протягом усіх світлих днів. Тому не годиться у цей період називати їх покійниками «бо вони все чують, а звертатися так – Нехай легенько ікнеться нашим родичам на тому світі».

         Люди заздалегідь готувалися до обряду відвідин кладовища на гробки, поминки, на проводи. Мати каже: «Підіть на кладовище, по прибирайте могилки дідусів, бабусь, хрещених чи братиків-сестричок.» Беремо граблі, сапки йдемо наводити порядок після зими.

         На провідний день могилки помітно олюднювалися, горіли від квітів. Люди приходили на могилку померлого і, покотивши по ній червону крашанку, казали «Христос воскрес!» , і вважаючи, що покійник неодмінно відповість у могилі «Воістину воскрес!»

         Згодом з’являвся священик з півчою, перечитував з родовідної книжки всіх померлих, а півча виконувала церковні канти, наприклад, «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть поправ і тим, що у гробах, життя вічне дарував. »

         На поминальну трапезу сходилося чимало старців, одиноких, літніх та випадкових людей і всіх їх треба пригощати зі  словами: «Їжте, пийте, вживайте і нас грішних споминайте!».

         Хотілося б вірити в те , що новий час не зітре цей останній острівець нашої  духовності – пам’яті роду й родоводу, хоч нажаль, останнім часом діти-онуки вже позабували дороги до своїх померлих родичів і їхні могилки позаростали бур’янами байдужості.

         За цієї невеселої нагоди, згадайте – хто ми і чиїх батьків діти? і піднявши келишок над прибраною могилкою своїх родичів скажіть подумки: їм царство небесне, а нам дай, Боже, прожити многої літа…

 

«Наша Берегиня». – 2012. – №1. – С. 5