0605

Шановні відвідувачі сторінки!

В другу неділю травня відзначається День МАТЕРІ

( у 2022 р. -8 травня)


Мама… Найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама – це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання. І тому не дивно, що найтепліші, найщиріші слова присвячують письменники і поети матерям. 

Щирий і високий людський ідеал жінки-матері бездоганно втілено у творах великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Він майстерно змальовує у своїх поемах жіночі долі, які сповнені тяжких турбот. Гортаючи сторінки “Кобзаря”, ми постійно зустрічаємо образи матерів.   Романтичні аспекти жіночого життя у поемі “Катерина”, реалістично-побутові – в поемі “Наймичка” та символічні – у поемі “Марія”.“…І перед нею помолюся, мов перед образом святим тієї матері святої…” З болем у серці Шевченко говорив про рідну матір, яку “ще молодою у могилу нужда та праця положила”. Жертовність безталанної української матері Тарас Шевченко підносить до рівня найвищих надбань людської душі. Його невмирущі рядки: «Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люде на землі» – стали крилатими для багатьох поколінь наших співвітчизників.

Одною з наскрізних тем в творчості А. Малишка є тема матері. Образ рідної неньки зливається в поезії Андрія Самійловича з іншим найдорожчим образом – образом України. Завжди, коли поет пише про те, що. найдорожче його серцю, він згадує матір: Тебе, маленьку, сивувату, дано навіки пронести, – писав поет іще в 30-ті роки в поезії “Материнська”. Його поезії “Мати”, “Сиділа мати, ніби груша дика”, “Мамо, я хочу ще поговорити з вами”, поема “Сини” – це данина подяки й любові поета священній пам’яті Матері. Та з-поміж скарбів виділяється “Пісня про рушник”, сповнена чаруючої ніжності й простоти, задушевності й безмежної любові. Вона невелика за розміром. І слів про матір, сказано, власне, небагато. Але образ її зігрітий синівським почуттям, яскравий і живий. Скільки мати ночей не доспала, співаючі синові “Котка”, тримаючи руку на його чолі, турбуючись про його долю, вишиваючи рушник на дорогу – бо ж знала, що рано чи пізно покличе сина великий світ. 

Інший поет, Дмитро Павличко, на все життя зберіг “згорточок старого полотна” і “вишите… життя на ньому”. Колись, проводжаючи в далеку дорогу, дала йому мати вишивану сорочку як заповіт вірності рідній землі.

Багато поезій присвятив матері і Борис Олійник. Яскраво і високохудожньо розкрита тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлій пам’яті у вірші “Мамо, вечір догоря...”. Яскраві метафоричні образи вживає поет, щоб оспівати безсмертя матері, а відтак і безсмертя всього роду: Там, де ти колись ішла. Тиха стежка розцвіла Матіолою вечоровою, Житом-долею світанковою, Дивом-казкою, Юним соняхом, Сива матінко, Сиве сонечко.

… «Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мама, Твою ласку я чую, рідненька», – чуєш пісню на слова Миколи Сингаївського, і серце наповнюється приємним щемом…

Відомі нам автори – виразники поетичної душі свого народу. Ним був і Василь Симоненко, що поєднав два вічні символи любові – Вітчизну і Матір у вірші “Лебеді материнства”. «Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати, Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину» -  так висловила мати над колискою свій заповіт синові. У відданості Матері і Вітчизні – синівське щастя і сила. Отже, в цій поезії родинні почуття невід’ємні від почуттів громадянських – мати мріє виховати не тільки доброго сина, а й громадянина – патріота.


За матеріалами сайту :https://ukr.school-essay.ru/i-pered-neyu-pomolyusya-mov-pered-obrazom-svyatim-tiyeyi-materi-svyatoyi-obraz-materi-u-tvorax-t-shevchenka/ 


На абонементі художньої літератури на вас чекають як класичні, 

так і сучасні прозові та поетичні твори про історію й сьогодення,  про матерів, дітей, родину й Батьківщину

Запрошуємо до читання!