• Тестовий режим роботи

21 травень

Т Р І Й Ц Я

трьома святами багата

Найпоетичнішим, що тісно ув’язується з природою, святом є Трійця

 

Традиційно в Україні до цього свята готувалися заздалегідь, вважаючи, що в тривіаті християнських празників (після Різдва та Великодня) Зелені свята посідають одне з чільних місць. Трійця вважається в народі одним з найбільших свят, що сформувалося в дохристиянські часи.

Наші пращури пов’язували з Трійцею буйність і живосилля природи, в яку вони свято вірували. Це підтверджується всією сукупністю дійств – оздобленням помешкань травами та гілками дерев.

Здебільшого, Зелені свята починались у п’ятницю. Жінки вдосвіта йшли до лісу, щоб заготувати лікарських трав. У цей день збирали також і росу, якою лікували хворі очі.

У суботу, напередодні Трійці, селяни рвали материнку, чебрець, полин, лепеху і прикрашали запашним зіллям світлиці – обтикували лави, стіни, підвіконня, образи, а лепехою притрушували долівку. Гіллям осики приправляли здебільшого в глухих кутках подвір'я «щоб відьми не заходили». Традиційно це дерево вважається «грішним» . З нього не будували хат – бо «гроза влучить», не виготовляли ритуальних речей, не кропили криниць.

Традиція святкування притаманна не тільки українцям. Подібні традиції має Данія, Норвегія та Швеція: молодь зі співами та музикою здійснювали урочистий похід від лісу до рідного міста або села. За старих часів англійці мали красивий звичай уквітчувати свої оселі. Певною екзотичністю відрізняється святкування індійців: двом дівчатам доручають принести з лісу гілку священного дерева. Дівчата обливають обране дерево олією та вином і лише після цієї процедури відламують гілку для прикрашання.

Давні слов’яни вшановували дерева, поклонялися їм, приносили жертви й провадили інші обряди під їхніми вітами. Найбільше шанувався дуб. Давні німці найбільше шанували липу – вона вважалася деревом бога весни, ясен вважався деревом верховного бога західних слов’ян. Отже, принесення зеленої гілки до хати вважається дуже важливим у різних народів, можливо це пов’язано із закликанням урожаю та багатства, що вноситься разом із священною гілкою. Ці «зелені традиції» виявились надзвичайно живучими і до наших днів.

І, нарешті, хоч Зелені свята й пов’язані з теплою погодою – власне, це своєрідні проводи весни та зустріч літа, але в народі застерігали: «Прийшов Святий Дух – берись за кожух , до «Святого Духа держіть кожуха,» чи «До Святого Духа не кидай кожуха, а по Святім Дусі – в тим самім кожусі.»

Та щоб там було, а Зелені свята таки відкривали ворота справжньому літові. «Трійця, - казали з цього приводу, - трьома святами багата : квітами, травами й рум’яним літом»

 

Традиції і свята українського народу. – Донецьк, 2007. – С. 111