Шановні відвідувачі сторінки!

23.01.2023 року шанувальники творчості Стендаля відзначили 240 років від дня народження відомого французького письменника

СТЕНДАЛЬ, Фредерік (Stendhal, Frederic, автонім: Бейль Анрі Марі — 23.01. 1783, Гренобль - 23.03.1842, Париж) — французький письменник. Слова Стендаля: «Якщо розум не відважний, то навіщо ж розум», — можуть бути епіграфом не лише до його власного життя, а й до всієї його творчості.

В автобіографічній книзі «Життя Анрі Брюлара» («Vie d'Henri Brulard», 1835) він писав: «Мені необхідно час від часу вечорами розмовляти з розумними людьми; коли цього нема, мені здається, що я задихаюся». Він був творцем психологічного, реалістичного роману, у цьому його заслуга, яку по-справжньому не оцінили сучасники; соціально-психологічний роман Стендаля став віхою, яку не міг обминути світовий літературний рух. Його життя не було багатим на зовнішні події: народився у провінційному містечку в родині адвоката. Мати, яку він палко любив, померла, коли малому не було ще й семи років. Батька, «надзвичайно неприємного, вічно заклопотаного думками про продаж та купівлю земель, неймовірно хитрого», як писав Стендаль у «Житті Анрі Брюлара», він не любив; батько ставився до сина так само. Близькими хлопцеві були молодша на три роки сестра Поліна і дід, доктор медицини, демократ і вольтер'янець, котрий, власне, і виховав майбутнього письменника.

За власною класифікацією Стендаля, його життя ділиться на такі періоди: «дитинство, перше виховання» він почав із трирічного віку (1786— 1800); військова служба (1800-1803); друге виховання і кохання до Адель і акторки Мелані Ґільбер (1800—1805); завершення виховання, Париж — 1806 p., служба при Наполеоні — 1806—1814 pp. (за ці роки він як інтендант «великої армії» побачив усі жахіття війни у Німеччині та Росії і зрозумів її аморальну сутність).

Роман «Червоне і чорне» є одним з найкращих творів письменника. Головний герой — Жульєн Сорель — увійшов у світову літературу як уособлення непокірливої, волелюбної юності. Він вступив у самостійне життя після падіння Наполеона, при якому обдарований юнак, можливо, зробив би військову кар’єру. Але за свого часу єдину можливість просунутися в суспільстві він вбачав у тому, щоб стати священиком. У душі Сореля сперечаються дурні нахили і людяність, холодний розрахунок і романтична чутливість. Любовна інтрига і честолюбні мрії приводять його на гільйотину.

Якщо судження Стендаля про Леонардо і Мікеланджело навряд чи здивують оригінальністю сучасного читача, то про майстрів Раннього Відродження він часом висловлюється без поваги до авторитетів. Його оцінки іноді різко розходяться з уявленням сучасного нам мистецтва, але, зрештою, тим цікавіше. Ця книга – не академічний трактат, а твір письменника, який і під маскою вченого ерудиту залишався насамперед великим прозаїком.

У романі "Пармський монастир" французького письменника Стендаля на тлі політичних подій епохи післянаполеонівської воєн показані долі і незвичайні характери, трагічна любов, відданість і зрада людей з самих різних верств суспільства і показані з глибоким майстерністю і психологізмом.

Стендаль – один з найвідоміших французьких письменників ХІХ століття, засновник реалістичного роману. Своїм головним завданням він вважав йти у ритмі з часом, створюючи цінності, які відповідали б духовним запитам наступних поколінь. На його простому кам'яному постаменті на цвинтарі Монмарт витесано напис: «Жив, писав, кохав».

За матеріалами інтернет та сайтів:

 http://litanaliz.blogspot.com/2014/09/blog-post_7.html,

https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24884

На абонементі художньої літератури маємо як окремі твори автора, так і зібрання його творів та літературу про життя і творчість.

 Запрошуємо до читання!